Когда пиликаешь на скрипке,
То нужно много трудных дней
Учиться, пот стирая липкий,
И наживая мозолей,
И всё ради чего? В итоге,
На час концерта для толпы.
Весьма же тяжелы дороги,
Где триумфальные венцы!
(Ты должен знать предмет, хоть ночью
Тебя разбудишь и возьмешь
Ты в руки скрипку, Авва Отче,
Ты ею за душу берёшь!).
За кафедрою проповедник
Нам словом души оживлял.
От утрени и до обедни
В молитве долго он стоял.
Он вымолил у Бога Слово,
Он вымолил у Бога Дух,
И поколеблются основы,
Когда откроет Бог вам слух.
И каждый вздох его оплачен
Всей ежедневностью креста,
Тогда лишь только, не иначе
По Слову станут чудеса.
Триумфом жизни озабочен?
Оплачен должен быть триумф.
Усилием, когда нет мочи,
Несением тяжелых дум.
Как айсберг, жизнь твоя слагалась,
Где труд - подводная есть часть,
А твой успех - такая малость,
Что над водою поднялась.
И не бывает здесь иначе:
Кто заплатил, тот и возьмёт.
Кто трудно жил и много плакал,
В итоге радость обретёт.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
